Що треба знати і робити, коли дитина зникла?

Частіше до втеч із дому схильні особи підліткового віку через наслідки перехідного віку: негативізм по відношенню до батьків, який призводить до загострення конфліктів із останніми; почуття дорослості; зростаюче бажання самостійності; високу навіюваність з боку компаній однолітків. Проте діти молодшого шкільного та юнацького віку також можуть тікати з дому.

 

Можливими мотивами залишення дітьми домівки без попередження батьків є:
1) Негативний психологічний клімат у родині та бажання дитини втекти від негативної атмосфери вдома (стійкі та регулярні конфлікти, цькування, побиття з боку батьків, неадекватні вимоги до дитини);
2) Втеча «за компанію» із значущим другом або подругою, щоб сподобатися останньому або підтримати його;
3) Бажання «прославитися» серед однолітків своєю втечею;
4) Неадекватно розрахований час прогулянки та страх повідомити батькам про своє запізнення (наприклад, коли дитина не помітила, як пройшов час під час концерту, та через страх покарання не повідомила батькам про те, що запізнюється додому);
5) Бажання привернути увагу одно з батьків (або обох батьків) та пом’якшити до себе ставлення з їх боку (отримати від них більше співчуття, розуміння, акуратного ставлення);
6) Гіперопіка з боку батьків та бажання дитини її позбутися;
7) Надмірне тримання дитини в «їжакових рукавицях» та бажання дитини позбутися контролю;
8) Цікавість, бажання отримати новий досвід, нові емоції, відчути свободу через подорож;
9) Можливе приєднання дитини до секти або іншого угрупування людей, які становлять для дитини інтерес;
10) Маніпуляція по відношенню до батьків з метою, щоб вони виконали бажання дитини;
11) Нерозуміння наслідків та можливих ризиків втечі з дому для свого життя та здоров’я.

​

Як попередити втечі дитини з дому?
1) Підтримувати позитивний психологічний клімат в родині (конфліктувати конструктивно, відмовитися від критики, висловлювати повагу один до одного, демонструвати власним прикладом гарну модель поведінки);
2) Розвивати у дитини впевненість у собі та здатність діяти згідно власними переконаннями а не за вказівкою інших (останнє здійснювати через надання можливості дитині приймати рішення щодо життя, приймати участь у вирішенні сімейних питань);
3) Розвивати інтереси дитини, підкріплювати в неї відчуття власної цінності та значущості;
4) Проявляти терпимість до дитячих помилок;
5) Приділяти достатньо уваги дітям, вести діалоги про питання, які їх турбують;
6) Дозовано та адекватно використовувати у вихованні методи заохочення та покарання, надавати дитині свободу дій;
7) Забезпечувати для дитини цікаве дозвілля, яке допомогло б їй отримати новий досвід яскравих вражень;
8) Проявляти стійкість у своїх вимогах у випадках, коли дитина вдається до маніпуляцій, щоб отримати бажане;
9) Проводити виховні бесіди із чітким поясненням можливий наслідків свавільного залишення домівки та можливих загроз для життя та здоров’я дитини.

​

Як реагувати батькам, коли дитина повернулася додому після втечі?
Перше, що варто зробити після повернення - подякувати за те, що дитина жива.

Батьків долають різнопланові емоції: злість, образа, розчарування. Хочеться по приходу дитини висловити все обурення, але тим не менш, завдання дорослих інше:
1. Обійняти.
2. Повідомити про те, як ви раді, що дитина знайшлася.
3. Заспокоїти чадо, адже момент приходу додому - це стрес. Дитина не знає, як ви будете реагувати, боїться скандалів. Позбавте її від моралей і істерики.
4. Якщо дитина хоче поговорити - слухайте. Не перебивайте, не висловлюйте невдоволення.
5. Обігрійте і нагодуйте.
6. Повідомте всім, що дитина вже вдома, щоб не турбувалися.
7. Скажіть дитині: «Я так хвилювався(лася) за тебе. Незважаючи на всі причини, ми все вирішимо. Дорожче тебе у мене немає і не буде нікого. Ми знайдемо компроміс і все налагодимо».

​

Найважливіше - дати зрозуміти, що для дитини сім'я і будинок саме те місце, де їїї дійсно люблять, де вона потрібна.
 

Що забороняється робити, коли дитина повернулася?
1. Карати за втечу - покарання не усуне причину відходу дитини, а лише доведе, що рішення було вірним;
2. Використовувати фізичну силу, бити, жбурляти предмети в дитину;
3. Навіювати дитині, що вона погано вчинила з батьками, яка вона невдячна і яким тираном вона є, виступати в ролі жертви. Якщо дитина пішла з сім'ї, то значить, що "погода" в сім'ї та умови нестерпні для неї. За це відповідають дорослі, а не діти;
4. Ігнорувати дитину - цим ви продемонструєте лише байдужість і небажання вникнути в проблеми дитини. Такий підхід - внесок в нові втечі.

​

Алгоритм: Що робити, якщо дитина втекла з дому?

​

1) Візьміть останнє фото дитини;
2) Зверніться до найближчого районного відділку поліції або зателефонуйте «102»;
3) Нічого не приховуйте. Якщо дитина схильна до суїциду, про це треба повідомити правоохоронцям;
4) Очікуйте вдома на слідчу групу. У цей час можете зателефонувати друзям, знайомим дитини, які можуть знати її місцезнаходження, або у місця, де вона часто перебуває;
 

Лише після означеного вище алгоритму дій можете організовувати самостійні пошуки та залучати до них знайомих.

​

Пам’ятайте:
- Це МІФ, що правоохоронці не приймають заяви протягом трьох днів після зникнення;
- Подати заяву про зникнення можуть не лише батьки, а й будь-хто з рідних.

 

Що потрібно знати, щоб оперативно зреагувати у разі зникнення дитини?
-ІMEI телефону дитини (кожен телефон має власний індивідуальний заводський номер);
- Друзів своєї дитини, їх контакти;
- Захоплення дитини та місця, де вона полюбляє проводити позашкільний час.

​